Свято-Михайлівська церква височить на місці давньоруського поселення – городища, що отримало свою назву від річки Притварки, що протікає поруч. Формування городища відноситься до V – VI століття. Пізніше ця місцевість стала селом Будаївка (нині місто Боярка), яке з 1741 по 1786 належало Києво – Печерській Лаврі. На місці стародавнього будаївского вала в період з 1756 по 1894 розташовувалися церкви святих Жон Мироносиць, Воскресіння Христового і святого Архангела Михаїла, які з плином часу руйнувалися. Зберіглись архівні документи, в яких говориться про існування на Будаївському пагорбі монаших келій, які були розібрані після секуляризації церковних земель.

Святий праведний Іоанн Кронштадський зупинявся у Боярці 1893 році, під час подорожі з Санкт-Петербурга до Києва. Цей факт детально описаний у книзі І.К. Сурського «Отець Іоан Кронштадський». Згідно переказів старожилів, святий дивлячись на пагорб з церквою вимовив пророчі слова: “Тут возсіяє велика благодать Божа”.

У зв’язку з початком будівництва залізниці Київ – Фастів і заснуванням залізничної станції Боярка, місцевість перетворилася на дачні ділянки. Населення стало швидко розростатися, що вимагало спорудження нової великої церкви. 9 грудня 1894 Київська духовна консисторія затвердила проект дерев’яної церкви, виконаний архітектором М.Горденіним. На численні прохання мешканців Будаївки Київське єпархіальне керівництво 8 червня 1898 благословило будувати нову церкву.

Новий Свято-Михайлівський храм був освячений 25 жовтня 1901 року єпископом Уманським Сергієм, вікарієм Київської митрополії на честь святого Архістратига Божого Михаїла. На освяченні були присутні велика кількість духовенства та віруючих.

Після революції 1917 року повсюди організовувалися антирелігійні мітинги і демонстрації, звучали гучні театралізовані зречення від Бога, закривалися церкви, знімалися хрести і дзвони . Не оминуло це і Свято – Михайлівський храм. У 1920 році одним з молодих комсомольців були зібрані жителі села Будаївки, які всі разом рушили знімати хрести з храму. Комсомолець заліз на дзвіницю і почав знімати хрест, зачепившись він впав на штир, який був розташований над ганком. Присутні зрозуміли, що так може бути з кожним, хто зробить замах на дім Божий. Ця історія зберігла храм від закриття. У роки Великої Вітчизняної Війни боярський Свято – Михайлівський храм також не закривався, продовжуючи підносити молитви про мир в усьому світі й духовно окормляти стражденний і виснажений народ.

З 1929 по 1933 рік настоятелем храму був намісник Києво-Печерської Лаври та сповідник XX віку архімандрит Іадор (Ткаченко). Архімандит Іадор був тричі засуджений, останній 5-ти річний срок покарання відбував у Казахстані, поджальша його доля не відома.

У 1951 році відома в той час святошинска стариця схимонахиня Марія благословила насельницю Флорівського монастиря м.Києва, схимонахиню Таїсію Сусь (+1994), на  відновлення Свято – Михайлівського храму в місті Боярка. Побачивши у благословенні Волю Божу, схимонахиня вирушила до Боярки, де прожила решту свого життя у працях по відродженню храму і молитві. Свято – Михайлівський храм перебував у аварійному стані і вимагалв капітального ремонту. Комісії та перевірки з боку радянської влади відбувалися щомісяця, так як аварійний стан Свято- Михайлівського храму був одним з приводів для його закриття. Проводити ремонтні роботи забороняли, будматеріали, необхідні для відновлення Свято- Михайлівського храму, в той нелегкий для Святої Церкви час, дістати було вкрай важко. Парафіяни не раз падали духом і скаржилися схимонахіні Таїсії, на що вона незмінно суворо відповідала: «Вони забороняють, а Архістратиг Михаїл благословляє!» Так, з Божою допомогою, ремонт Свято – Михайлівського храму було розпочато. Для зміцнення стін доводилося використовувати стару цеглу, що залишився після знесення житлових будинків у Києві, та практично в руках перевозити в Боярку із Києва.

У правій частині храму споруджено малий боковий вівтар, який освятив, на честь Святого Духа, Преосвященніший Варлаам (Ільющенко), єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської митрополії. Тут відбувалися богослужіння в той час, коли проводилися ремонтні роботи в центральній частині храму.

13 серпня 1985 настоятелем в Боярський Свято-Михайлівський храм призначений протоієрей Віктор Мерзлікін. Почалися активні роботи з благоустрою  храму. У 1987 році був встановлений новий іконостас, в 1989 – храм був розписаний. Почалося споруддження нової будівлі , в якій передбачалося розмістити хрестильню , просфорню і трапезну . Будувати доводилося своїми силами. Щодня на адресу настоятеля надходили заборони і погрози. До свята Тисячоліття Хрещення Русі, споруда будівлі була завершена, проведено опалення, викопаний церковний колодязь, заасфальтована територія, а храм увінчаний новим куполом.

Біля храму знаходиться древнє церковне кладовище, де знайшли місце свого спочинку багато знаменитих людей різного часу. Серед них: засновник стипендій у Київському Політехнічному інституті, Київської Духовної Семінарії, Києво – Подільському та Києво – Софіївському духовних училищах – Флавіан Дмитрович Василевський, московський міщанин Фома Осипов, український письменник Володимир Самійленко. У 1994 -му році на кладовищі встановлено пам’ятник жертвам чорнобильської катастрофи, тут щорічно, за традицією, 26 квітня, відбувається панахида за упокій ліквідаторів аварії, які не замислюючись, виконали заповідь Христа – віддали життя своє заради порятунку інших.

Зараз Свято- Михайлівський храм живе повноцінним духовним життям: у недільні та святкові дні відбуваються богослужіння, церковні таїнства, діє недільна школа для дітей і дорослих та бібліотека. Громада активно займається благодійною діяльністю.

Сьогодні так само, як і багато років тому, відгукуються люди на дзвін дзвонів і йдуть у храм Божий, щоб в покаянні очистити свої душі, вилити свої печалі, з’ясувати незрозумілі питання, отримати духовну пораду, настанову і благословіння. Свято – Михайлівський храм, маючи  заступника Архистратига Михаїла, продовжує виконувати спасительну місію Церкви Христової, несучи світло Євангельської Істини світу, вказуючи істинний шлях, що веде до спасіння. Тут, подібно Фіміаму, підносяться до неба молитви про те, щоб Бог дарував мир, щоб благословив, освятив кожну душу і привів її до Царства Небесного.

РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ:

Щосуботи о 9.00 – акафіст перед чудотворним образом Касперівської Божої Матері з водосвяттям,

в суботу і напередодні великих і двунадесятих свят Вечірнє богослужіння о 16.00 ,

в недільні дні та свята о 8.00 – сповідь, 8.30 – початок Божественної Літургії.

Таїнство Хрещення здійснюється кожну суботу та неділю в 13.30 без попереднього запису.

Таїнство вінчання, поховання, освячення будинків, автомобілів, причастя хворих на дому та інші треби здійснюються за попередньою домовленністю із священнослужителями храму.

тел.+380992571093
+380970031667 – протоієрей Володимир (настоятель храму)
+380937690124 – ієрей Сергій (клірик храму)

ХРАМОВІ СВЯТА:

21 листопада – Собор Архістратига Михаїла.
Другий день Святої Трійці – День Святого Духа